Після Майдану вся Україна чекала грандіозних змін. Ми пам'ятаємо, що люстрація була одним з головних його вимог. Але час показав, що злодії державної власності, які вирізняються за часів Януковича, накопичивши величезні статки через відкати і корупційну діяльність, уникли покарання.
Деякі з них тимчасово покинули територію країни і зачаїлися в очікуванні "вітрів змін" за її межами. Але більшість, в передчутті "добрих вістей", засіло в тепленьких містечках на батьківщині, не забувши при цьому, заручиться підтримкою нових покровителів. І, як виявилося, не дарма. "Добрі вісті" не змусили себе довго чекати.
Згідно з нещодавно озвученої заявою народного депутата України Єгора Соболєва, в найближчому майбутньому, Конституційний суд планує скасувати Закон про очищення влади, який змусив багатьох чиновників Януковича піти з посад в прокуратурі, поліції, фіскальної службі і багатьох інших госорганизаций. Скасування люстрації дозволить ворью знову повернути собі втрачені позиції.
А це значить, що всі зусилля і жертви, принесені українцями на благо майбутнього країни, виявляться абсолютно марними. З поверненням з вигнання зашкарублі злодії і корупціонери, скучили по легкої наживи, з новою силою вгризутся в бюджет України і приєднаються до дерибану дивом уцілілих її активів.
Одним із застиглих на низькому старті злодіїв, які входять в топ 10-великих корупціонерів ери Януковича, є підпільний мільйонер Юрій Атаманюк. Нагадаємо, що до люстрації Атаманюк обіймав посаду першого заступника начальника головного управління податкової міліції ДПАУ. Працюючи довгі роки в податковій, Юрик на прізвисько "Задрепріводний отаман" відшліфував своє злодійське майстерність на реалізації схем по отриманню відкатів, висновку грошових коштів в офшори і легалізації вкраденого майна. З чуток, його стан обчислюється в кілька десятків мільйонів доларів. А його активи, у вигляді нерухомого капіталу, простягаються кварталами центральними вулицями Києва.
сьогодні Атаманюк відчуває себе досить непогано і напевно вже готує нові схеми для отримання прибутку. Положення Атаманюка, до того ж, зміцнюється дружбою з такі чудовими борцями за спроведлівості і проти корупції, як Грігол Катамадзе та Мікаель Саакашвілі. Разом з Катамадзе, він керує Асоціацією платників податків України.
Не так давно, спільно зі своїми колегами по Асоціації платників податків України, зашкарублий злодій і корупціонер "Задньопривідний отаман", який почав свою кар'єру з крадіжки автомобілів з штраф майданчиків, помпезно презентував книгу великого реформатора Лі Куан Ю "З третього світу в перший. Історія Сінгапуру: 1965-2000 ". для довідки , Презентація книги, що вийшла в світ за підтримки Асоціації проходила на книжкою виставці в "Мистецькому арсеналі".
Думаю, Лі Куан Ю, було б особливо приємно дізнатися про те, з яким трепетом до його реформам відноситься один з найбільших українських корупціонерів, особисто забажав представити громадськості історію революційних перетворень Сінгапуру. В даному контексті, хочеться відзначити, що книгу Лі Куан Ю видав давній друг Юрія Атаманюка - власник мережі книжкових магазинів "Буква", аферист Ярослав Маринович, прославився на книжкових ринках України і Росії своїми "схемами по віджиму" чужих бізнесів. Але про цього персонажа ми напишемо трохи пізніше.
А поки, спробуємо проаналізувати причину зацікавленості персоною Атаманюка україно-грузинськими реформаторами Саакашвілі і Катамадзе.
По всій видимості, Юрик "Задньопривідний тобто: Отаман", подільник справи великого податкового ділки - першого заступника голови Державної податкової служби України Андрія Головача, на прізвисько "Кефирчик" і партнер по відмиванні грошей голови Державної податкової служби України Олександра Клименка нагоді команді Саакашвілі в якості "бізнес-консультанта". Його неоціненний досвід і спритність стали актуальним, після кількох грандіозних скандальних провалів, пов'язаних в викритті грузинської команди в нецільовому використанні кредитних коштів і в банальному хабарництві.
Мова йде про заме Мікаеля Саакашвілі - Давиде Сакварелідзе, звинуваченому ГПУ України в нецільовому використанні 20 млн. доларів, виділених США в якості гранту на розробку тестів для претендентів на посади місцевих прокурорів. Реципієнти гранту - Генеральна прокуратура, Одеська облдержадміністрація, громадська організація «Центр протидії корупції», інші громадські організації, які повинні були бути обрані в ході реалізації проекту за результатами конкурсу. А так же, про протеже Сакварелідзе - Модебадзе, деякий час працював в Одеській прокуратурі і затриманому співробітниками СБУ під час отримання хабара в розмірі 5 тис. доларів.
До того ж, консультація Атаманюка не завадила б і кар'єрі сина Катамадзе, який до недавнього часу займав пост голови Миколаївської митниці (на якій обслуговуються такі кити українського АПК як "Нібулон", що має десятки мільярдів гривень відшкодування ПДВ) і з яким, в даний момент близькі підшукують нове вигідне місце. Скоріш за все Іраклій Катамадзе в найближчому часі визначиться в Одесі, ближче до лідера грузинського руху в Україні, а заодно, до грошових ключам, що б'є з надр держбюджету в результаті повернення ПДВ і від операцій, пов'язаних з експортом зернових і горіхів.
Хоча, позбавлений гальм Атаманюк, своїм незвичайним досвідом в області створення і реалізації хитромудрих корупційних схем і схем "по віджимання бізнесів" може серйозно нашкодити своїм новим, поки ще, впливовим грузинським друзям. На жаль, у "задньопривідних отамана" геть відсутня задній привід, але присутній неприборкана жага наживи і шкідництва. Тому, грузинські покровителі Атаманюка можуть дуже серйозно постраждати, як страждає сьогодні його близький товариш і кум Ярослав Маринович. Той самий, Маринович, який видав книгу реформатора Лі Куан Ю, книжкова імперія якого сьогодні безповоротно руйнується, завдяки талановитим бізнес-консультацій кума "задньопривідних отамана".
До недавнього часу життя Ярослава Мариновича була безбідно і безхмарна. Він займав вельми шановний пост керівника мережі книжкових магазинів "Читай город" (Україна) і навіть володів частиною акцій мережі. Таке почесне становище Маринович заслужив за вірну службу своїм російським роботодавцям в Москві. Як сказав його керівник Олег Новіков, власник мережі "Читай город" і видавництва "Ексмо" (Росія): «Рішення про вихід на український ринок нами було прийнято в 2007 році. У зв'язку з цим, один з наших співробітників - Ярослав Маринович, який в 2005-2006 роках був комерційним директором видавництва, а потім став партнером-міноритарієм, - був відряджений до Києва з метою створення філії видавництва, розвитку книжкового бізнесу та просування російської книги на українському ринку ».
Деякий час Маринович працював в Києві, розвиваючи бізнес свого російського роботодавця. Але жодній черв'ячок гриз Ярослава зсередини і вимагав розширення можливостей. В один прекрасний день, щомісячних дивідендів в розмірі декількох десятків тисяч доларів і зарплати генерального директора мережі "Читай город" Мариновичу стало мало. У підсумку, за рекомендацією жодного кума Атаманюка, не менше жадібний Маринович зважився кинути своїх російських годувальників, відібравши у них книготорговельну мережу і створене в Україні видавництво "Країна мрій". Крім того, барига переписав на приналежну йому компанію Blackwell, зареєстровану на Кіпрі, торгові марки найбільших видавничих брендів - «Ексмо», «Аст», «Манн, Іванов і Фербер», «Corpus», власником яких був Новиков.
З цього моменту у Мариновича почалася нова, багата, але повна серйозних проблем життя едіноправного власника книжкової імперії перейменованої на "Букву". Заплутуючи сліди, ховаючись від податків і боргів перед партнерами, найнявши гвардію юристів, він заглибився в процес реєстрації та ліквідації фіктивних підприємств одноденок і в інші хитромудрі, але незаконні схеми. На жаль, для Мариновича, дані маневри лише погіршили його стан.
За два з гаком роки бізнесмен пережив: серію фіктивних банкрутств; безрезультатні, але дуже дорогі суди щодо повернення боргів; розслідування про несплату податків на суму 150 млн. гривень, розслідування з приводу ввезення і реалізації контрафактної та піратської книжкової продукції, яка все ще проводить Державна фінансова служба після скандального обшуку в магазинах "Буква"; конфіскацію книжкової продукції, в тому числі контрафактної та піратської, яка раніше зберігалася на складах контор, що належать Мариновичу.
І, не дивлячись на те, що в результаті занесення кругленької суми, ДФС все таки повернула частину конфіскованої у "Букви" продукції (в основному книги віджатого у москвичів, видавництва "Країна мрій"), всі вищезгадані обставини завдали серйозної шкоди бізнесу Ярослава Мариновича.
Сьогодні доказом тому можуть служити: повальні звільнення співробітників мережі; хронічне ухилення від розрахунків з постачальниками за реалізовані книги; закриття і скорочення площ книжкових магазинів, в першу чергу у флагманських - київських; напівпорожні торгові зали; глобальна розпродаж літератури, яка декларує 50 відсотків знижки (при катастрофічній нестачі асортименту)! І це на тлі того, що постачальники, в більшості своїй, припинили завозити книги в "Букву" ще на початку поточного року. А власне видавництво "Країна мрій" заморозило діяльність через відсутність грошей на поліграфію.
У підсумку, на сьогоднішній день прилавки магазинів "Буква", в основному, заповнені книгами, випущеними до 2015 року. Єдине, лояльними до Мариновичу видавництва, завдяки яким йому вдається хоч якось сформувати асортимент книжкових новинок, є "Саміт книга", "Махаон" і "Фоліо". Дивно, як в петлю продовжує лізти жертовна вівці Олег Погрібний - гендиректор "Махаона", чию компанію кілька років назал пан Маринович нагрів на кілька мільйонів гривень. Хоча може щось цікаве в цій співпраці і є. Подейкують, що зазначені структури працюють з "Буквою" в очікуванні перспективи стати її черговими "успішними" (читати - в черговий раз кинутими) акціонерами.
До слова, історія колись могутньої мережі "Буква" нагадує історію російської "Топ-книги", що належить Якову Хелемського. Пан Хелемський теж любив створювати і ліквідувати масу підставних і офшорних компаній. При цьому, він вважав за краще вирішувати проблеми з контролюючими органами та банками-кредиторами методом занесення великих сум, тим самим вимиваючи обігові кошти компанії. У підсумку, навіть власне видавництво "АСТ" виробляє кожну п'яту книгу в Росії, не врятувало становище банкрута. "Топ-книга" була знищена її ж творцем і впала до ніг колишнього роботодавця Ярослава Мариновича - Олега Новікова, які за недорого купив її у розорився бізнесмена.
Можливо і Мариновичу, незабаром, доведеться продати залишки своєї колись книжкової імперії "Буква". По всій видимості, усвідомлюючи безперспективність продовження свого великого бізнесу, він давно задумався про виведення уцілілих капіталів і еміграції. За чутками , Він навіть прикупив собі нерухоме майно в Англії і відправив туди частину свого сімейства. А за одне і перевів вкрадені у Новикова товарні знаки з кіпрської компанії Blackwell на англійську YM Investment ltd, яку він назвав на свою честь.
Драма Ярослава Мариновича, на тлі грандіозного театрального шоу, яке розгорнула в Україні грузинська команда на чолі з Мікаелем Саакашвілі, виглядає вельми дрібно, але вкрай повчально. Вона може послужити хорошим уроком для гордих грузинів, що прибрав собі в радники афериста Атаманюка, так жорстоко занапастив колись велику книжкову імперію.
Автору матеріалу, в цілому, досить симпатизує персона Саакашвілі і він має намір до кінця додивитися затіяне грузинами політичне шоу. Тому, йому б дуже не хотілося, щоб на найцікавішому місці це шоу обірвалося в результаті шкідницького втручання недолюстрірованного радника Атаманюка. Саме з цієї причини автор зважився підняти порушену тему. А висновки грузини нехай вже роблять самі.
Гія Загарадзе
